Науатль - це іто-ацтекська мова, поширена в стародавній імперії ацтеків, якою сьогодні розмовляє понад мільйон людей.

З науатль ми знаходимо прекрасні поетичні твори, які, як правило, були створені для усної передачі, за допомогою яких їхні творці мали намір поміркувати про найбільш трансцендентні аспекти життя, що розуміються як загадка, яку важко розгадати.

Деякі з віршів є анонімними, але сьогодні вони резонують з такими великими постатями, як Текайеуатцин чи Незауалькойотль, серед інших.

Давайте відкриємо для себе красу цих вічних творінь за допомогою добірки з 14 коротких віршів, написаних мовою науатль і перекладених іспанською.

1. дружба

Дружба це короткий вірш Текайеуаціна де Уексоцінко, доіспанського поета і філософа з Пуебла-Тлакскали, чия поетична творчість включає пісні меланхолії (icnocuícatl), радості життя (xopancuícatl) та ефемерної краси (xochicuícatl).

Як перо кетяга, запашна квітка,

дружба здригається:

як пір'я чаплі, в убранні вони

переплітається.

Птах, який торохтить, як гримуча змія - це

нашу пісню:

Як гарно ви її співаєте!

Тут, серед квітів, які утворюють наш паркан,

серед квітучих гілок ти співаєш їх.

2. квітка і пісня

Цей короткий вірш, написаний анонімно, розмірковує про поезію, що є поширеною темою в поезії науатль. У цьому випадку можна зрозуміти, що поезія народжується зсередини її творця, і він ділиться нею зі світом.

Квіти цвітуть, вони свіжі, вони процвітають,

розкриває свій віночок.

Зсередини тебе виходять квіти пісні:

ти, о поете, виливай їх на інших.

3. Пташка.

Наступний вірш мовою науатль заохочує нас цінувати те, що ми маємо навколо, незважаючи на те, наскільки це мало. Незважаючи на негаразди, ми завжди повинні знаходити причину "співати" життю. Просто бути живим - це привід для радості.

Пташко, чому ти співаєш?

Я співаю, бо мені радісно,

Я співаю, тому що завжди світає,

А ти, чому б тобі не заспівати?

Пташко, чому ти співаєш?

Я співаю, бо маю життя,

Я співаю, бо мені не боляче

А ти, чому б тобі не заспівати?

Пташко, чому ти співаєш?

Я співаю, бо є сонце,

А ти, чому б тобі не заспівати?

4. загадка життя

Загадка життя вірш анонімного автора, який через свої куплети сповіщає, що ми не безсмертні. Навпаки, життя коротке і ефемерне. Тому ми повинні насолоджуватися кожною миттю, а поганий досвід перетворювати на щось прекрасне.

Неправда, що ми живемо,

це неправда, що ми довго живемо

на землі.

Я мушу залишити гарні квіти,

Я маю вирушити на пошуки таємничого місця!

Але ненадовго,

давайте зробимо прекрасні пісні нашими власними.

5. жага до безсмертя

Жага до безсмертя це вірш, який пов'язують з ім'ям Незауалькойотля, більш відомого як "Король-поет", чия творчість рясніє темою смерті. У цій пісні автор розмірковує про неминучу долю смерті, натякаючи на бажання бути безсмертним.

Я відчуваю себе безглуздо,

Я плачу, сумую і думаю,

Я кажу і запам'ятовую:

О, якби я ніколи не вмирала,

якби воно ніколи не зникало!...

Я йду туди, де немає смерті,

де досягається перемога!

О, якби я ніколи не вмирала,

якщо вона ніколи не зникала...

Вас також можуть зацікавити 11 віршів короля поетів Незауалькойотля

6. мріяти про слова

Серед творінь поета і правителя Текайехуацина виділяється ця пісня про дружбу.

Друзі, будь ласка, послухайте

цей сон слів!

навесні не дає життя

золотий початок качана:

ніжний червоний качан дарує нам свіжість,

але це багате намисто, яке ми знаємо

що ми вірні серцю нашого

друзі.

7. весняна пісня

Xoxicuícatl, або пісні на вірші, також є частиною композиції Netzahualcóyotl. У цій пісні Король-Поет розмірковує про поезію і творця поезії, поета, який радує людей своїм співом.

Над квітами співає прекрасний фазан:

і їхні пісні вивільняють Господаря світу.

І реагують на них лише свої птахи.

Це красиві червоні птахи, які співають.

Книжка-картинка - це ваше серце:

Ти прийшов співати, о поете, а граєш на своїй труні.

Це те, що весна радує чоловіків.

8. ми приїхали сюди лише мріяти

Точіуіцін Койольчіухкі був сучасником Незауалькойотля, сина Іцкоатля, правителя ацтеків. Що таке життя, як не мрія? У цьому вірші автор розмірковує над тим, у чому полягає наша місія на землі.

Так сказав Точіхутіцін,

Так сказав Койольчіухі:

Раптом ми вийшли зі сну,

ми приїхали сюди лише мріяти,

це неправда, це неправда

що ми прийшли жити на землю.

Як трава навесні

це наше буття.

Наше серце народжує,

квіти проростають з нашої плоті.

Деякі розкривають віночки,

потім висушити.

9. посмертне життя

Посмертне життя Він був створений з нагоди смерті принца Тлакауепана. У поезії науатль тема смерті дуже присутня, і цей вірш є її прикладом:

Метелик Aurea вже в стані сп'яніння:

квітка, що розкрилася, - це моє серце,

О, друзі мої, це запашна квітка,

Я вже кроплю його під дощем.

10. моє серце розуміє

У цій пісні Незауалькойотль більш трансцендентно розмірковує про поезію, пісню, яка йде з глибини його душі. Чи стверджує Неуалькойотль цією піснею, що йому вдалося віднайти істинне значення поезії?

Нарешті моє серце зрозуміло:

Я чую спів,

Я споглядаю квітку:

Нехай вони не в'януть!

11. співучий біль

Наступний вірш Незауалькойотля попереджає про стислість життя, використовуючи такі елементи природи, як сонце і квіти.

Почуйте, як співає моє серце:

Я відмовляюся плакати: я сповнений скорботи.

Ми йдемо серед квітів:

ми повинні покинути цю землю:

ми позичаємо один одному:

Ми вирушимо до Будинку Сонця!

Дозвольте мені надіти намисто з нанизаних квітів:

в моїх руках:

цвітуть на моїх гірляндах!

Ми повинні покинути цю землю:

позичати одне одному:

Ми їдемо до Каса дель Соль!

12. любов і смерть

Любов і смерть У цих віршах приховується нарікання поета на неможливість уникнути долі, а також біль, який цей неминучий кінець викликає в ньому, коли він повторює, що "мусить піти".

Відкрий своє серце!

Дозвольте своєму серцю наблизитися!

Ти мене мучиш,

ти вбила мене.

Я мушу туди піти,

де я загину.

Поплачеш за мною востаннє?

Чи будеш ти сумувати за мною?

Ми були справді просто друзями,

Мені треба йти,

Мені треба йти.

13. Мій вірш

Цей твір, датований початком 16 століття, присвячений темі поезії та пісні і приписується Тотокіхуаціну, королю Тлакопану.

Я віддаю перевагу смарагдам,

Я плавив золото:

Це моя пісня!

Нанизую на нитку насичені смарагди:

Це моя пісня!

14. Життя минає.

Життя минає. це анонімна пісня, яка заохочує нас насолоджуватися життям і всім, що нас оточує, адже, незважаючи ні на що, ми підемо, а земля продовжить своє існування. Тож не варто сумувати, а краще жити сьогоднішнім днем.

О, квіти, які ми несемо,

о пісні, які ми несемо,

ми вирушаємо до Королівства Таємниць!

Принаймні на один день

Будьмо разом, друзі мої!

Ми повинні припинити наші співи:

і все ж земля залишиться вічною!

Друзі мої, давайте насолоджуватися: давайте насолоджуватися, друзі мої!

Якщо вам сподобалась ця стаття, вас також може зацікавити поезія науатль: особливості, автори та найрепрезентативніші вірші.