Незауалькойотль - це ім'я короля на прізвисько "Король-поет", який довгий час правив регіоном Тескоко в доколумбовій Мексиці за кілька десятиліть до завоювання. Він вважається видатним представником доіспанської поезії, особливо тієї, що написана мовою науатль, яка відома нам завдяки компіляціям, зробленим у деяких стародавніх манускриптах.

Деяким авторам важко погодитися з тим, чи є король-поет найвидатнішим з поетів свого часу. Це тому, що для сучасної думки автора судять за його оригінальністю. Але оригінальність не завжди була критерієм оцінки творчості митця. Дійсно, до модерну про геніальність судили на основі досконалості, продемонстрованої у поводженні зтрадиції.

Король Незауалькойотль, як і слід було очікувати, реагує на стилістичні та тематичні зразки свого часу, і виділяється тим, що відмежовує цю традицію.

Вірші Незауалькойотля

У поезії Незауалькойотля можна виділити три тематичні лінії або поетичні жанри, які вписуються в ліричну традицію науатль: пісні страждання, так звані icnocuícatl Композиції, присвячені поезії, відомі під назвою x oxicuícatl і вірші, що оспівують божественне, також звані teocuícatl Пропонуємо вашій увазі добірку з 11 найкращих віршів поета Короля Науа.

Icnocuícatl чи пісні про страждання

Наступні вірші можна класифікувати як icnocuícatl або пісні болю, поетичний жанр, характерний для літератури науатль, згідно зі статтею дослідниці Зори Рогоусової "Під квітучим деревом".

У процитованих нижче віршах поет усвідомлює страшну і невблаганну долю смерті. Смерть представлена не як загроза для особистості, а як наруга над сенсом людського існування. Ніхто не повинен жити вічно. Король-Поет знає, що його статус короля не врятує ні його, ні когось іншого. Король-Поет - це, в прямому сенсі слова, голий чоловік, який єВін виглядає так само засудженим, і в цьому стані він зближується з усім людським.

Король-поет використовує один з найкрасивіших образів мови науатль: "Як картина, / ми будемо стерті". Образ, фантасмагорія, оголошена відсутність. Так представляється життя і смерть, швидкоплинність існування, ностальгія за слідом. "Куди ми підемо?", - запитує він, "До місця безтілесних", - відповідає він.

Цим питанням будуть присвячені інші вірші. Достатньо поглянути на його слова, щоб зрозуміти людську щільність Незауалькойотля.

1. Я сприймаю таємницю

Я сприймаю таємне, приховане:

О, панове!

Такі ми є, ми смертні,

четверо на четверо, ми, чоловіки,

нам усім доведеться піти,

ми всі помремо на землі.

Нікого в нефриті,

ніхто не звернеться до золота:

Він буде зберігатися в землі.

Ми всі підемо.

і там теж.

Нікого не залишиться,

разом нам доведеться загинути,

ми підемо до тебе додому ось так.

Як на картині.

нас зітруть.

Як квітка,

ми висохнемо

тут, на землі.

Як оперення птаха сакуан,

прекрасного птаха з гумовою шиєю,

у нас закінчуються

ми їдемо до нього додому.

Він прийшов сюди.

Смуток набуває вигинів і поворотів

тих, хто живе в ньому.

Подумайте про це, панове,

орли і тигри,

навіть якби ти був зроблений з нефриту,

навіть якби ти був зроблений із золота,

ви також підете туди,

на місце безтілесних.

Нам доведеться зникнути,

нікого не залишиться.

2. Мені сумно.

Мені сумно, я горюю,

Я, пан Незауалькойотль.

З квітами та піснями

Я пам'ятаю князів,

тим, хто пішов,

до Тезозомокціна, до Квакухціна.

Вони справді живуть

скрізь, де вона хоч якось існує.

Якби я міг піти за князями,

Принесіть їм наші квіти!

Якби я міг зробити свій

прекрасні пісні Тезозомокціна!

Твоє ім'я ніколи не загине,

О, володарю мій, ти, Тезозомокціне!

Сумую за твоїми піснями,

Я прийшов, щоб оплакувати,

Я прийшов лише сумувати,

Я розриваюся на частини.

Я прийшов у смуток, я сумую.

Тебе тут більше немає, більше немає,

в регіоні, де вона так чи інакше існує,

Ти залишив нас без їжі на землі,

Заради цього я розриваю себе на частини.

3. Куди ми підемо?

Куди ми йдемо далі?

де смерті не існує?

Більше, за це я буду жити в сльозах?

Нехай ваше серце випростається:

ніхто тут не житиме вічно.

Навіть князі приходили вмирати,

похоронні згортки спалюють.

Нехай ваше серце випростається:

ніхто тут не житиме вічно.

4. Я прошу.

Я питаю Незахуалькойотль:

Чи справді життя вкорінене в землі?

Ніщо не вічне на землі:

Трохи тут.

Навіть якщо вона зроблена з нефриту, вона ламається,

Навіть якщо вона зроблена із золота, вона ламається,

Навіть якщо це оперення кетяга, воно рветься.

Не назавжди на землі:

Трохи тут.

Xoxicuícatl або гімни поезії

Наступну добірку віршів можна класифікувати як Xoxicuícatl У них поетичний голос рефлексує над самим поетичним актом.

Незважаючи на те, що все здається марним, що все приречене на зникнення, Незауалькойотль знає, що слово вічне. У цих віршах відсилання до поезії є центральним. Поезія сама є предметом, про який йдеться. Це те, що багато критиків називають естетичною "саморефлексією".

Слово представлене як єдине вічне, як те, що здатне протистояти плину часу. Письмове слово - це присутність після відсутності.

5. Квітам не буде кінця

Мої квіти не закінчаться,

Мої пісні не припиняться.

Я, кантор, піднімаю їх вгору,

Вони роздаються, розкидаються.

Навіть коли квіти

Вони в'януть і жовтіють,

Їх відвезуть туди,

Всередині будинку

Птаха із золотим пір'ям.

6. Я приїхав.

Я приїхав сюди,

Я Йойонцін.

Я просто шукаю квіти,

Я прийшов, щоб знищити їх на землі.

Тут я вже зрізала дорогоцінні квіти,

для мене коротше, ніж дружба:

Вони - твоє єство, о царю!

Я - Незауалькойотль, повелитель Йойонціна.

Я вже поспішаю.

моя справжня пісня,

і тому я також прагну

тобі, наш друже.

Зустріч існує:

є прикладом дружби.

Недовго я радію,

недовго жити щасливо

моє серце на землі.

Поки я існую, я, Йойонцін,

Сумую за квітами,

Одного за одним я їх підбираю,

тут, де ми живемо.

Нетерпляче хочу, жадаю

дружба, благородство,

громаду.

Квітчастими піснями я живу.

Ніби зроблений із золота,

як прекрасне намисто,

як широке оперення кетяга,

тому я ціную

твою справжню пісню:

З ним я щаслива.

Хто тут танцює,

замість музики,

у весняному будинку?

Це я, Йойонцін!

нехай моє серце насолоджується цим.

7. моє серце розуміє

Нарешті моє серце зрозуміло:

Я чую пісню,

Я споглядаю квітку...

Нехай вони не в'януть!

8. Радійте!

Радійте квітам, які п'янять,

ті, що в наших руках.

Нехай вони будуть створені зараз

квіткові намиста.

Наша дощова погода цвіте,

запашні квіти,

вже розкривають свої віночки.

Ось де птах,

балакають і співають,

пізнає дім Божий.

Тільки з нашими квітами

Ми радіємо.

Тільки з нашими піснями

твій смуток зникає.

О, джентльмени, з цим,

ваше невдоволення розсіюється.

Їх вигадує той, хто дає життя,

знищив їх.

винахідник самого себе,

приємні квіти,

з ними ваше незадоволення розсіюється.

Теокуїкатль або пісні до божества

Частина найважливіших турбот античного світу була пов'язана з богами, тому існують також вірші цього жанру Теокуїкатль або гімни божественному.

Незауалькойотль багато в чому був гідним представником своєї культури. Однак його відрізняє одне: він не вірить у множинність доіспанських богів, а наближається до віри в єдиного, невидимого, нематеріального або, в певному сенсі, абстрактного бога. Він є, в певному сенсі, монотеїстом.

Король-поет жадає Бога, якого він сприймає як унікальну істоту, керуючий принцип порядку всесвіту і дарувальника життя. Цей Бог, який сам себе створив, також не схожий на Відкупителя Ісуса. Він, скоріше, свавільний Бог, який майже не дає життя, але не втручається у світ.

9. Ні в якій частині

Жодна його частина не може бути

дім винахідника самого себе.

Господи, Боже наш,

згадується скрізь,

також шанується повсюдно.

Він шукає своєї слави, своєї слави на землі.

Він - той, хто вигадує речі,

він є тим, хто вигадує себе: Бог.

Скрізь, де на нього посилаються,

також шанується повсюдно.

Він шукає своєї слави, своєї слави на землі.

Тут ніхто не може,

ніхто не може бути другом

дарувальника життя:

лише згадується,

на його боці,

з ним,

ти можеш жити на землі.

Знахідка,

добре знає лише один: його викликають,

поруч з ним, поруч з ним,

ти можеш жити на землі.

Ніхто насправді не є вашим другом,

О дарувальнику життя!

немов серед квітів

ми шукали декого,

тому ми шукаємо тебе,

ми, що живемо на землі,

поки ми поруч з вами.

Твоє серце буде виснажене.

Лише на короткий час

ми будемо з вами і поруч.

Нас зводить з розуму той, хто дав нам життя,

п'янить нас тут.

Ніхто не може стати поруч з ними,

досягти успіху, царювати на землі?

Тільки ти змінюєш речі,

як знає наше серце:

Ніхто не може стояти поруч з ним,

досягти успіху, царювати на землі?

10. Усередині неба

Тільки там, у глибині неба

ти вигадуєш слово,

дарувальника життя.

Що ви будете визначати?

Чи не будете ви тут дратуватися?

Чи будеш ти ховати свою славу на землі?

Що ви будете визначати?

Ніхто не може бути другом

дарувальника життя.

Друзі, орли, тигри,

Куди ми насправді йдемо?

Ми робимо погані речі, о друже.

Тож не сумуйте,

що робить нас хворими, що робить нас мертвими.

Докладіть зусиль, нам усім доведеться піти

в область таємниць.

11. Квітами ти пишеш

Дарувальник життя є принципом самого себе, життя світу, але Він також є принципом слова. Бог є дієсловом, Він є творчим словом, Він є поезією.

Квітами ти пишеш, Дарувальнику життя,

з кольоровими краями,

з тінистими краями

тим, хто буде жити на землі.

Тоді ви знищите орлів і тигрів,

Тільки у твоїй книжці з картинками ми живемо,

тут, на землі.

Чорним чорнилом ви зітрете

що таке братство,

громада, дворянство.

Ти затьмарюєш тих, хто має жити на землі.

Незауалькойотль і поетична традиція науатль

Письмова поезія в той час не була поширеною практикою, а культивувалася лише вузьким колом інтелектуалів, які разом рефлексували про умови людського існування через вірші, які співали або супроводжували музикою.

У книзі Література в Стародавній Мексиці видана Бібліотекою Аякучо, стверджує, що поетів покоління Незауалькойота хвилювали такі теми, як невблаганний характер смерті, швидкоплинність існування, взаємозв'язок між життям, болем і стражданнями, питання потойбічного життя і, нарешті, загадка існування людини перед обличчям "дарувальника життя". Але вони також були зацікавлені в роздумах над такими питаннями, якна саму природу поезії, яку вони пов'язували з божественним.

Класифікація поезії науатль

Ці теми певним чином відображені в літературних жанрах, а точніше, поетичних жанрах, які вони практикували. Зора Рогоусова каже, що доіспанську поезію можна класифікувати на три групи:

• Теокуїкатль спів до богів.
• Xoxicuícatl : cantos a la poesía (власне, xoxi означає "квітка", але в цьому контексті "квітка" стає метафоричним образом поезії).
• Яокуїкатль: військові пісні.
• Ікнокуїкатль: пісні муки ( icnotl означає "сирота", і тому використовується як образ лиха).

Особливості поезії науатль

Окрім того, що поети писали навколо цих жанрів, які, власне, водночас є предметом їхнього інтересу, науатльськомовні поети ділилися низкою ресурсів і позичали один одному образи та метафори. Серед найчастіше використовуваних стилістичних особливостей Рогова згадує такі:

• Повторюваність.
• Приспів.
• Паралелізми, які полягають у використанні повторюваних ідей, виражених у різний спосіб.
• Дифразис, тобто використання двох різних слів для позначення одного поняття.
• Ключові слова, тобто важливі поняття, які часто повторюються.
• Інтер'єктивні слова, які є безглуздими голосами, метою яких є створення ритмічних ефектів.

Біографія Незауалькойотля

Народжений у 1402 році і померлий у 1472 році, Незауалькойотль був царем, військовим, поетом, архітектором та інженером. Його ім'я перекладається як "голодний койот" або "койот, що поститься".

Син короля Іштлільхочітля і Матлальчіуатцин, ацтекської принцеси, він отримав найвищу освіту в палаці, як і належало його ієрархії. З отриманої освіти він засвоїв доктрину, мудрість і традиції чичимеків-тольтеків.

Після вбивства батька, коли Незауалькойотлю було лише 16 років, королівська родина втратила володіння Тескоко, але зрештою, після походів і стратегічного союзу з Мексикою-Теночтітланом, Незауалькойотлю вдалося повернути їх, і звідти він розширив свою владу.

Цар Незауалькойотль був відомий своїми роботами як архітектор та інженер, будував зоологічні сади, акведуки, палаци та храми, а також був залізним законодавцем.

Він був противником жертовних ритуалів, але, хоча він не міг відмовитися від них через домінуючий характер релігії своєї культури, йому вдалося обмежити їх застосування лише до військовополонених.

Якщо вам сподобалась ця стаття, вас також можуть зацікавити вірші на науатль