Маріо Бенедетті - уругвайський письменник, який своєю творчістю вплинув на кілька поколінь. Він, безперечно, був письменником-полемістом, а його політична позиція призвела до життя у вигнанні та постійної мобілізації.

Незважаючи на це, або, можливо, через це, його літературна творчість, особливо поезія, стане фундаментальним джерелом. Його теми, як і у всіх поетів, включатимуть кохання, природу людського існування та політику, серед багатьох інших.

Розглянемо деякі з найважливіших віршів автора.

Давай укладемо угоду.

У цьому вірші Бенедетті представляє любов як зобов'язання, яке пропонується. Коханий - це жертва. Він просить лише, щоб його визнали як таку, як жертву відданості, солідарності, як люблячу присутність, яка підтримує. Термін "супутник" дивує. Він стосується коханого суб'єкта не як коханця, а як рівного, з яким існує пакт співучасті, щось, що виходить за рамки еросу і закріплюється.як цінність.

Компаньйон.

Ну, знаєш.

вміє рахувати

зі мною.

не до двох

або до десяти

але порахувати

зі мною.

якщо коли-небудь

попереджає

що я дивлюся в її очі

і жила любові

впізнає в моєму

не наводьте зброю на запобіжник

або подумати, що це маячня.

незважаючи на вену

або, можливо, тому, що він існує

ти можеш порахувати

зі мною.

якщо в інший час

знаходить мене.

відлюдькуваті без причини

не думай, як лінивий

ти все ще можеш рахувати

зі мною.

але давай домовимося.

Я хотів би порахувати

з тобою.

Це так мило.

знати, що ти існуєш.

відчуваєш себе живим

і коли я кажу це

Я маю на увазі підрахунок

навіть якщо це до двох

навіть якщо до п'яти

йому більше не треба було йти

поспішають мені на допомогу.

але знати.

напевно

що ти знаєш, що можеш

розраховуй на мене.

Тактика і стратегія

У цьому вірші закоханий описує свої методи та любовні претензії так, ніби йдеться про військову кампанію. Він розкриває два поняття: тактика і стратегія. Кохання - це поле битви, єдиний бій, гідний того, щоб його прожити і відсвяткувати. Як закоханий, голос ліричного суб'єкта має єдину мету: стати потрібним коханій людині.

Моя тактика така

Поглянь на себе.

вчитися так, як ти є

любити тебе такою, якою ти є

моя тактика така

поговорити з тобою.

і слухати тебе.

будуємо словами

незламний міст

моя тактика така

щоб залишитися у вашій пам'яті

Я не знаю, як

Я навіть не знаю.

під яким приводом

але щоб залишитися в тобі

моя тактика така

будьте відвертими.

і знати, що ви відверті

і що ми не продаємося

свердла

так що між ними двома

без завіси

ні безодні

Моя стратегія така.

з іншого боку

глибше і більше

простий

Моя стратегія така.

що в будь-який день

Я не знаю, як

Я навіть не знаю.

під яким приводом

нарешті

я тобі потрібен.

Я кохаю тебе.

Це, мабуть, найвідоміший вірш Маріо Бенедетті. Його не тільки читали багато хто, але він також породив найкрасивіші пісні в латиноамериканському репертуарі. Бенедетті розглядає причини свого кохання, яке не обмежується несвідомими чарами.

Це любов, яка зазирає в серце іншого, досліджує волокна його відданості, етики та універсальної здатності до любові. Люблячий і кохана зустрічаються в життєвій боротьбі, ділять свої зусилля, дивляться на свою країну і люблять її. Це любов, яка не задовольняється внутрішнім світом, але розширюється до приналежності до цілого.

Твої руки - моя ласка

мої щоденні акорди

Я люблю тебе, бо твої руки

працюємо заради справедливості

Якщо я люблю тебе, то тільки тому, що ти є

моя любов, мій спільник і всі

і на вулиці пліч-о-пліч

нас набагато більше, ніж двоє

Твої очі - моє заклинання

проти поганого дня

Я люблю тебе за те, як ти виглядаєш

що дивиться в майбутнє і сіє його

твої вуста, які є твоїми і моїми

твій рот не помиляється

Я кохаю тебе, бо твої вуста

знає, як кричати про бунт

Якщо я люблю тебе, то тільки тому, що ти є

моя любов, мій спільник і всі

і на вулиці пліч-о-пліч

нас набагато більше, ніж двоє

і твоїм щирим обличчям

і твій блукаючий крок

і твій крик про світ

бо ви люди, я вас люблю

і тому, що любов - це не ореол

ні відверті моральні

і тому що ми пара

яка знає, що вона не самотня

Я хочу, щоб ти був у моєму раю

тобто в моїй країні

люди живуть щасливо

навіть без дозволу

Якщо я люблю тебе, то тільки тому, що ти є

моя любов, мій спільник і всі

і на вулиці пліч-о-пліч

нас набагато більше, ніж двоє.

Людина, яка дивиться на свою країну з вигнання

Окрім дружини, Бенедетті мав ще одну любов, в якій зізнався сам собі: свою країну. Він жив у вигнанні за часів військової диктатури в Уругваї через свої політичні переконання. Він провів час в Аргентині та Іспанії, але Куба також відіграла важливу роль, надавши йому притулок і роботу на посаді директора Каса де лас Америкас.

Поза будь-якою підтримкою, поза будь-якими зв'язками в його кар'єрі, ці роки були роками болю перед обличчям далекої країни, яка загубилася на горизонті, яка деформувала своє обличчя, але яка все ще чекає на справжнє преображення. Його любов до країни, за якою він тужить у вигнанні, - це, в певному сенсі, всесвітня любов.

Зелена і поранена країна

comarquita de veras

бідна країна

хриплу і порожню країну

дівчина з могили

кров на крові

країна далека і близька

шанс ката

найкраще в акціях

скрипкова країна в сумці

o лікарняна тиша

o бідні артіги

потрясена країна

почерк

підземелля та луки

і ви будете озброєні

шматок за шматком

мій народ мій народ

І навпаки.

Після очікування тривога за зустріч перетворюється на мішанину емоцій. Очікування, породжене можливою зустріччю, стає питанням, і кожне питання проходить через географію неспокійного серця. Що домінує над ліричним голосом у сум'ятті. Страх має свою протилежність: надію... або навпаки.

Я боюся тебе бачити.

Хочу тебе побачити.

сподіваємося на зустріч

розпач від того, що я тебе бачу

Я хочу знайти тебе.

хвилюючись, як тебе знайти

впевненість у тому, що вас знайдуть

слабкі сумніви в тому, що ми вас знайдемо

Я дуже хочу почути вас

раді чути від вас

бажаємо вам успіхів і чекаємо на відповідь

і страхи почути тебе

тобто

підбиття підсумків

Я в сраці.

і променистою

можливо, більше перше

що останній

а також

навпаки.

Ця битва

У цьому вірші ліричний голос ставить питання вже не про кохання, а про природу людського існування. Як зрозуміти цю безодню життя, знаючи, що наближається смерть? Як розрахуватися з життям, таким ефемерним, таким крихким? Нехай поет запитає про це?

Як примиритися

анігілятор

ідея смерті

з цією нестримною

жага до життя?

як поєднати жах

перед обличчям прийдешнього небуття

з радістю, що проникає в душу

тимчасового кохання

і правдиві?

як деактивувати надгробок

з урожаєм?

коса

з гвоздикою?

Це те, чим є людина?

Та битва?

Про Маріо Бенедетті

Маріо Бенедетті народився 14 вересня 1920 року і помер 17 травня 2009 року в Уругваї, де він був частиною "Покоління 1945" разом з Хуаном Карлосом Онетті, Анхелем Рамою та Ідою Вітале.

Дивіться також Іда Вітале: 10 найважливіших віршів.

Він відвідував німецьку початкову школу, де вивчив німецьку мову, що дозволило йому в подальшому працювати перекладачем Кафки. Його забрали зі школи, коли почала поширюватися нацистська ідеологія.

Скрутне економічне становище сім'ї змусило його працювати з 14 років, що змусило його кинути середню школу і вчитися самостійно. Відтоді він працював продавцем, стенографісткою і бухгалтером, а також перекладачем.

У 1946 році він одружився з Лус Лопес Алегре, з якою прожив у шлюбі 60 років. Згодом він вивчився на журналіста і поступово став відомим на інтелектуальній сцені країни.

Внаслідок військового перевороту в Уругваї 1973 року він залишив посаду завідувача кафедри іспано-американської літератури на факультеті гуманітарних і природничих наук у Монтевідео і вирушив у вигнання. Протягом десяти років він жив у таких країнах, як Аргентина, Куба, Перу та Іспанія, умовно розлучений зі своєю дружиною.

Його творчість, перекладена більш ніж 25 мовами, охоплює такі жанри, як поезія, романи, оповідання, критика та есеїстика, а його стиль піддається музичному оформленню, завдяки чому його тексти були увічнені в голосах співаків Жоана Мануеля Серрата, Пабло Міланеса, Соледад Браво та багатьох інших.

Він отримав численні нагороди, серед яких орден Фелікса Варела (Куба, 1982), премія "Золоте полум'я" Міжнародної амністії (Брюссель, 1987), медаль Габріели Містраль (Чилі, 1995) та медаль Пабло Неруди (Чилі, 2005), а також відзнака Honoris Causa від Університету Республіки в Монтевідео (2004) та VIII Поетична премія імені королеви Софії (Монтевідео, 2004).Iberoamericana (Іспанія, 1999).

Послухайте музичне оформлення вірша Я кохаю тебе. композитора Альберто Фаверо у виконанні солістки Маріани Жоліве з Оркестром симфонічної музики Неукена під керівництвом Рейнальдо Налдо Лабріна та аранжуванням і грою Даніеля Санчеса.