У романі Гопкотч (1963) Хуліо Кортасар пориває з традиційною концепцією оповіді, вводячи ігрові елементи та інновації найрізноманітнішого характеру. З цієї причини його швидко визнали шедевром роману бум Але що такого унікального зробив Кортасар? Як йому вдалося так вплинути на міжнародну літературну сцену цим твором? Які літературні ресурси він використав?

Але перш за все, як читати та інтерпретувати Гопкотч ?

Як читати Хопскотч?

Читач статті Гопкотч У ньому Хуліо Кортасар пропонує виклик, а точніше гру. Роман можна читати щонайменше двома способами:

1. з лінійним зчитуванням як завжди, і лише з 1-го по 56-й розділи, і в цьому випадку ми навряд чи дізнаємося "історію";
2. слідуючи керівництву запропонований автором, який починається з розділу 73, тобто стрибками від одного фрагмента до іншого.

Це означає, що, хоча роман має видиму тричастинну структуру ("Del lado de allá"; "Del lado de acá" і "De otros lados"), Хуліо Кортасар пропонує грати з ним від самого початку, перестрибуючи з одного кадру на інший, ніби це гра в гопкотч. Але чи може бути третій варіант?

Коли я вперше прочитав Гопкотч Коли я починав навчання в університеті, я хотів слідувати конспекту. Одного разу я загубив маркер сторінки і поклався на свою пам'ять, щоб повернутися до порядку читання. Коли я дійшов до "кінця", я зрозумів, що пропустив щось важливе. Я ще раз перевірив конспект, але виявив, що пропустив кілька розділів. Коли я подивився на конспект, торульову дошку знову, я потрапив у точку повороту, а також помітив, що розділ 55 був відсутній Друкарська помилка? Ні, свідоме рішення автора.

Це дозволило мені зрозуміти, що в Гопкотч це не лише дві книги, але й можливо багато книг Я також виявив, що Кортасар грає зі мною. Що ще є пропуском 55-го розділу або дзеркальним ефектом двох останніх розділів, які посилаються один на одного? Нехай ці слова будуть використані для того, щоб наполягати на тому, що Гопкотч це літературний твір, який пориває з традиційною формою оповіді. Розберемося, як і чому.

Структура та короткий зміст

З тієї сторони

Перша частина відбувається в Парижі і розповідає історію стосунків між Гораціо Олівейрою, аргентинським інтелектуалом, який працює перекладачем, та уругвайкою Магою (Люсією), матір'ю молодого рокамадура. Олівейра створює "Клуб змій" - групу друзів-інтелектуалів, які зустрічаються, щоб обговорити мистецтво, літературу (особливо Мореллі, вигаданого письменника, перекладачем якого є Олівейра) та стосунки між ними.всі шанують) і джаз.

Ла Мага, не зважаючи на ці інтелектуальні посилання, є єдиним твором, який, здається, не вписується. Доля немовляти Рокамадура прискорює кінець цього вимушеного союзу і стосунків між Ла Магою та Олівейрою. Саме в цьому розділі відбувається перша криза головного героя.

На цьому боці

Друга частина історії відбувається в Аргентині, куди Олівейра повертається після розриву з Магою і безрезультатних пошуків її в Монтевідео, Уругвай. У Буенос-Айресі Олівейра знайомиться з Травелером і Талітою. Життя робить несподівані повороти, Олівейра працює в цирку, а потім потрапляє до психіатричної клініки. Друга криза доводить його до межі самогубства.

З інших місць

У третій частині, яку сам автор називає "необов'язковими розділами", оповідач представляє нам не лише поглиблення історії та дані, які дозволяють нам зрозуміти історію. Це також місце, де оповідач викладає свою літературну теорію і де, власне, він застосовує її на практиці. "Звідкись" - це серцевина "Звідкись". Гопкотч де все має сенс.

Аналіз

Експериментальний роман?

Розрив у Гопкотч багатогранна, тому багато хто описує її як антироман Найбільш очевидним є розрив лінійності читання (від початку до кінця). Справа не лише в тому, що історія містить стрибки назад (аналепсис) і стрибки вперед (пролепсис), що завжди існувало в оповіданні і що Кортасар міг би вирішити, розташувавши розділи в порядку шкільної лінійки, один за одним.

Геніальність полягає в тому, щоб зробити читача своєрідним видавець Читач компонує читання, організовує фрагменти калейдоскопа. Сама книга (як фізична сутність) подається як матеріал для гри, для дослідження. Це майже детективний маршрут підказок, інтерактивна гра. Кортасар пропонує мапу для пошуку скарбу, а наша читацька амбіція, жадібність до інших світів та інших пригод кидає нас зі сліпою вірою в те, що ми приймемовиклик. Гопкотч це гра. з призом за участь.

Немов у передчутті Матриця Кортасар виступає в ролі Морфея, який пропонує читачеві два варіанти: капсулу забуття (великої звички) і капсулу, яка дасть йому доступ до глибинного світу матриці, в якому він може брати участь, в якому він може розкрити механізми письма, в якому він може зануритися і творити.

Поряд з цим, Кортасар вводить інші елементи: в уривку, на який він посилається в іншій своїй главі, він представляє нам нову мову, яку він винайшов: el гліколевий Мова, яка кодує любовні стосунки між Олівейрою та Магою, на перший погляд нерозбірлива, але сповнена сенсу, образу, поетики (див. розділ 68 у Гопкотч ).

Кортасар також пропонує нам читати главу, чергуючи свої рядки (парні і непарні); він переписує тексти інших авторів (Хосе Сарамаго зробить це майже 15 років потому в Посібник з живопису та каліграфії ) і вигадує цитати; він розмірковує про літературу, порушує правопис, словом... він робить нас співучасниками і через це дає нам ігрову насолоду, співучасть у дії.

Розрив, новизна, винахід, "тура" Кортасара в Гопкотч багато хто описує як літературу "...". експериментальний "Однак, Маріо Варгас Льоса щоб сказати, що Гопкотч Це не експеримент, а завоювання, справді новий світ літературних та інтерпретаційних можливостей. На це вказує Варгас Льйоса:

Було б несправедливо назвати його експериментальним романом. Ця кваліфікація віддає абстрактністю і претензійністю, вона передбачає світ пробірок, реторт і дошок з алгебраїчними розрахунками, щось безтілесне, відірване від безпосереднього життя, від бажань і задоволень. "Хопскотч" сочиться життям з кожної пори, це вибух свіжості і руху, юнацької екзальтації і нешанобливості, резонуюча зВін завжди писав у сорочці, з тією неформальністю і радістю, з якою людина сідає за стіл, щоб насолодитися домашньою їжею або послухати улюблену платівку в домашньому затишку. Раюела вчив нас, що сміх не є ворогом сили тяжіння, що все ілюзорне і несправжнєСміх може причаїтися в експериментальному запалі, коли до нього ставляться надто серйозно.

Естетична рефлексія

Сказане вище є показником двох фундаментальних цінностей для Кортасара, які є дуже специфічними для цього конкретного твору: по-перше, цінність форма як зміст сам по собі; другий - це саморефлексія естетики, тобто рефлексії над власною літературно-художньою творчістю в самому творі. Персонаж письменника Мореллі, майже альтер его самим Кортасаром.

Гопкотч це одночасно історія, теза і гра, три різні погляди на життя, кожен з яких незамінний, фундаментальний і, безумовно, життєво важливий. Це зображення непростимої нитки часу, яка тче життя, що минає, і волокна якої, перетворені на спогади, - це єдине, що залишається, щоб прихистити нас у найтемнішу годину... або змусити її впасти.

Це репрезентація складності навколишнього світу, яку ми можемо відобразити в бінарних опозиціях: жіноче vs. чоловіче, абстрактне vs. символічне мислення, розум vs. божевілля, успіх vs. невдача, форма vs. зміст.

Гопкотч це пошук сенсу існування, можливо, метафоризований у пошуках літературного/наративного сенсу роману; нескінченна література, відкрита рефлексія як живильне середовище для нових творчих та екзистенційних всесвітів... Співучасть, розвага, інтерактивний світ, створений до "незначної" (несуттєвої) віртуальної інтерактивності сьогодення. Гопкотч в місці для задоволення .

Можна було б ще багато чого сказати, але це небо має залишатися прозорим, щоб кожен міг грати в ньому у свою гру. Особистий пошук цього неба (як читача, як душі) - це винахід, тварина, всі тварі цього світу .

Персонажі

• Гораціо Олівейра: Головний герой, аргентинець сорока років, освічена людина, живе в Парижі і є членом клубу "Змія".
• Ла Мага (Люсія): Головний герой, уругваєць, живе в Парижі, наївний і необізнаний у багатьох питаннях, що цікавлять Зміїний клуб.
• Рокамадур (Шарль Франсуа): син Маги.
• Етьєн: Французько-аргентинський художник, член клубу "Змія".
• Рональде: Американський джазовий піаніст, хлопець Бабс, член клубу Snake.
• Бабс: Американська гончарка, подруга Рональда, член Зміїного клубу.
• Оссип Ґреґоровіус: Румунський інтелектуал з невизначеним минулим закохується в Магу, члена клубу "Змій".
• Вонг: друг китайського походження, член клубу "Змія".
• Періко Ромеро: Поціновувач іспанської літератури та член клубу "Змій".
• Мореллі: Успішний прозаїк, яким захоплювався клуб "Змій", ймовірно, альтер-его Кортасара.
• Гі Моно: Друг Етьєна.
• Пола: Французький коханець Олівейри.
• Гекрептен: Аргентинка, дівчина Олівейри, живе в Аргентині.
• Подорожній: Він живе в Аргентині та одружений на Таліті.
• Таліто: Дружина мандрівника.

Найкращі цитати з Гопкотч

На той час я зрозумів, що пошуки - це мій знак, емблема тих, хто виходить вночі без певної мети, причина для вбивць за компасом.

Ми йшли, не шукаючи одне одного, але знаючи, що йдемо, щоб знайти одне одного.

те, що багато хто називає коханням, - це вибір жінки та одруження з нею. вони обирають її, присягаюся, я бачив. ніби в коханні можна вибирати, ніби це не блискавка, яка ламає тобі кістки і залишає посеред двору. ви скажете, що вони обирають її, бо кохають, але я думаю, що все навпаки. ви не обираєте Беатріче, ви не обираєте Джульєтту, ви не обираєте дощ, який йде на вас.коли ти повертаєшся з концерту, то відчуваєш це до глибини душі.

За кожною дією стоїть протест, тому що кожна дія означає залишити, щоб прийти, або перемістити щось, щоб воно було тут, а не там, ..., тобто в кожній дії є визнання нестачі, чогось ще не зробленого і що можна зробити, мовчазний протест проти постійних доказів нестачі, зменшення, скупості сьогодення.

Я наполягаю на нечуваній ідеї, що людина була створена для чогось іншого.

Про що думав Христос у ліжку перед тим, як заснути, че? Раптом, посеред посмішки, твій рот перетворюється на волохатого павука.

Ви для мене як карткова дама, фронтальна, але без об'єму.

Для мене це не так давно, це далеко, дуже далеко, але не так давно.

Дивно, як можна втратити свою невинність в один момент, навіть не знаючи, що потрапив в інше життя.

Але в джазі, як і в будь-якому мистецтві, завжди є багато шантажистів. Музика, яку можна перевести в емоцію, - це одне, а емоція, яка видає себе за музику, - це інше.

Нашою можливою правдою має бути винахід, тобто письмо, література, живопис, скульптура, сільське господарство, рибальство, всі тури цього світу. Цінності, тури, святість, тура, суспільство, тура, любов, чиста тура, краса, тура з тур.

Це справедливо - розповідати чоловікові, як ти жив, якщо ти його любиш. Я говорю про тебе, а не про Осипа. Ти можеш розповідати мені про своїх друзів, а можеш і не розповідати, але я мусила тобі все розповісти. Знаєш, це єдиний спосіб змусити їх піти, перш ніж вони почнуть хотіти іншого чоловіка, єдиний спосіб змусити їх вийти по той бік дверей і залишити нас з тобою в кімнаті наодинці.

...після сорока років справжнє обличчя знаходиться на потилиці, відчайдушно дивлячись назад.

Я торкаюся твого рота, одним пальцем торкаюся краю твого рота, малюю його так, ніби він виривається з моєї руки, ніби вперше твій рот напіввідкритий, і мені достатньо заплющити очі, щоб все скасувати і почати спочатку, кожного разу я народжую рот, якого бажаю, рот, який моя рука вибирає і малює на твоєму обличчі, рот, обраний з-поміж усіх, з суверенною свободою, обраний мною, щоб намалювати його моєю рукою на твоєму обличчі.і з випадковості, яку я не прагну зрозуміти, точно збігається з твоїм ротом, який усміхається нижче того, що моя рука малює для тебе. (Фрагмент 7-го розділу).

Щойно він з'єднував її ноему, її клішні набрякали, і вони перетворювалися на гідромурії, на дикі амбонії, на дратівливі сусталоси. Щоразу, коли він намагався лизати інкопелуси, вона заплутувалася в гримасі скиглення, і він був змушений дивитися на новало, відчуваючи, як потроху кільця з'єднуються, злежуються і зменшуються, аж поки він не лежав би там, наче тойергоманіновий тримальциат, на який опустилися кілька каріаконциатних філлів. І все ж це був лише початок, бо в цю мить вона тордулювала своїми гургаліями, погоджуючись на його обережне наближення до її орфелунії. Не встигли вони зіткнутися, як щось на кшталт улукордія інкорпорувало, екстрагувало і парамувало їх, раптом це був клінон, конвульсивна стерефурозаНефритова ембокаплувія оргуміо, еспроеміо мерпасмо в надгуманній агопаузі. Евоге! Евоге! Вольпосадос на гребені муреліо, повстяний балпарамар, перлінос і марулос. Трок здригнувся, маріоплюми були переможені, і все вирішилося в глибокому пінісі, в ніоламах аргутендідас марлі, в майже жорстоких карініях, які ордопенабанили їх до межі...гунфіас (Розділ 68)

Джазуела.

За наступним посиланням ви знайдете плейлист, до якого увійшли чудові джазові мелодії, згадані в Гопкотч .

Біографія Хуліо Кортасара

Хуліо Кортасар - аргентинський письменник, народився в Брюсселі 26 серпня 1914 р. Він був одним з провідних діячів так званого "руху Кортасара". бум Він був сином Марії Ермінії Дескотт і Хуліо Хосе Кортасара.

На момент його народження сім'я перебувала в Бельгії, де батько працював комерційним аташе посольства. Вони повернулися до Аргентини в 1918 році, де Кортасар здобув початкову освіту, навчався в університеті Буенос-Айреса і працював сільським учителем.

У 1951 році Кортасар отримав стипендію на навчання в Парижі та посаду перекладача в ЮНЕСКО. У 1950-х роках Кортасар завоював почесне місце як автор короткого оповідання завдяки таким книгам, як Ендшпіль , Таємна зброя e Історії про кронопіо та фамусів Його роман Гопкотч опублікована в 1963 році, стала важливою віхою на його шляху як оповідача.

Він симпатизував лівим революційним рухам, особливо Кубинській революції, і став активістом боротьби за права людини, якій присвячував есеї та публіцистичні статті.

Хуліо Кортасар був нагороджений премією Médicis Etranger (1974) та почесною премією Konex (1984). 12 лютого 1984 року він помер у Парижі від лейкемії.

Роботи Хуліо Кортасара

• 1938 . присутність
• 1945 Інший берег
• 1951 Бестіарій
• 1956 Ендшпіль
• 1959 Таємна зброя
• 1960 Нагороди
• 1962 Історії Кронопія та Фамаса
• 1966 Всі розпалюють вогонь
• 1968 . 62, модель для збірки
• 1963 Гопкотч
• 1967 Цілодобово у вісімдесяти світах.
• 1968 Останній раунд
• 1971 Памео і меопи
• 1972 Обсерваторна проза
• 1973 Книга Мануеля
• 1974 Октаедр
• 1975 Сильваландія
• Хтось, хто знаходиться десь там
• Якийсь Лукас
• Ми так любимо Гленду
• 1982 .
• 1983 Автонавти Космополісу
• 1984 За винятком сутінків
• 1984 Аргентина, роки культурного колючого дроту
• 1986 . дивертисмент (посмертно)
• 1986. Експертиза (посмертна)
• Зображення Джона Кітса (посмертне)
• 2009. Несподівані статті (посмертно)

Посилання

• Кортасар, Хуліо: Хопскотч, Ювілейне видання, Іспанія: Real Academia Española / Asociación de Academias de la Lengua Española, отримано з read.amazon.com.
• Гарсія Маркес, Ґабріель: аргентинець, який припав до душі кожному. Хопскотч, Ювілейне видання, Іспанія: Real Academia Española / Asociación de Academias de la Lengua Española, отримано з read.amazon.com.
• Варгас Льоса, Маріо: Тромпета Дея. in Хопскотч, Ювілейне видання. Іспанія: Реальна академія іспанської мови / Асоціація академій іспанської мови. Отримано з read.amazon.com

Якщо вам сподобалась ця стаття, вас також може зацікавити: 45 найкращих романтичних романів